У 2008 році в віці 98-и років померла жінка на ім'я Ірена Сендлер. 

Під час Другої світової війни Ірена отримала дозвіл на роботу у Варшавському гетто в якості сантехніка/зварювальника.

В неї на це були "приховані" мотиви.

Будучи німкенею, вона знала про плани нацистів стосовно євреїв. На дні сумки для інструментів вона стала виносити дітей із гетто, а в задній частині грузовичка в неї був мішок для дітей старшого віку. Там же вона возила собаку, яку навчила гавкати, коли німецька охорона впускала і випускала машину через ворота гетто. Солдати, звісно, не хотіли зв'язуватися з собакою, а її гавкіт прикривав звуки, які могли видавати діти. За час цієї діяльності Ірені вдалося винести із гетто, і тим самим врятувати, 2500 дітей.

Її впіймали та катували, зламали їй дві руки і дві ноги, але вона не розповіла, де закопані банки з іменами - це була єдина ниточка, по якій вцілілі могли б знайти своїх дітей...

Завдяки підтримці підпілля, їй вдалося дивом уникнути розстрілу. Після війни вона намагалася відшукати всіх можливо виживших батьків і возз'єднати сім'ї. Але більшість із них закінчили своє життя у газових камерах. Діти, яким вона допомогла, були влаштовані в дитячі будинки або всиновлені. 

У 2003 році вона отримала найвищу нагороду Польщі, орден Білого Орла. Музей Голокосту
Ізраїлю присудив їй звання "Праведник народів Миру". У 2007 році вона була висунута на Нобелівську премію миру, але не отримала її.

Ірена говорила: "Я до сих пір відчуваю себе винною, що не зробила більше..."

Цей пост, як ланцюжок пам'яті про мільйони жертв війни та її героїв.

Такі історії повинен знати кожен. Людина з великої букви.